dzvony.net

Дзвони - один із найдавніших та найпоширеніших інструментів світу. Одними з найдавніших дзвонів вважаються китайські дзвони "Жонг" (Zhong), що датуються 2000 — 3600 р. до н.е.
Більша частина історії дзвонів у Європі тісно пов'язана з історією християнства. Перше використання дзвонів в християнській Європі церковне передання відносить до св. Павлину, єпископу Ноланському (353-431), згідно якому прообразом перших дзвонів були польові квіти - дзвоники. Історичні пам'ятки Заходу згадують про дзвони лише в VII ст. при храмах у Римі та Орлеані. Значного поширення на Заході дзвони дістали у VIII ст.завдяки Карлу І Великому. Виготовлялися дзвони зі сплаву міді й олова, пізніше до цих металів почали додавати залізо та в рідких випадках срібло. На православному Сході дзвони вперше з'явились в IX столітті за імператора Василя І Македонянина, але широкого розповсюдження при храмах дістали лише після захоплення Константинополю хрестоносцями в 1204 році.
Появу дзвонів на Русі відносять до початків християнтсва, їх походження на думку істориків - західна Європа. Перші літописні спогади про дзвони на Русі відносять до 988 року. В Києві дзвони були при Десятинній та Іринінській церквах. Також згадуються дзвони у храмах Новгорода {XI століття), Полоцька, Новгород-Сіверського і Володимира на Клязьмі (кінець XII століття). В літописах згадуються також майстри дзвонової справи Суздаля та Києва ( "Колоколы принесе ис Кыева, другие ту солье"). Найстаріший руський дзвін що зберігся до наших часів був знайдений під час розкопок 1824р. в Десятинній церкві у Києві вагою бл.34 кг, висота - бл. 40см.
Після нашестя монголо-татар (1240р.) дзвонова справа Стародавньої Русі згасає на кілька століть. Відродження дзвонової справи в північно східній Русі відбувається з кінця XIV століття, центром ливарної справи стає Москва. Максимальна вага дзвонів поступово збільшується від сотень до тисяч пудів.
Після жовтневої революції в СРСР дзвони зазнали беспрецедентних в світовій історії переслідувань з ідеологічних та економічних мотивів. Церковний дзвін був заборонений, а, починаючи з 1930, з початком діяльності т.зв. "Союза воинствующих безбожников" дзвони масово знищувались та переплавлялись для потреб металургії.