dzvony.net

Перебір, або похоронний чи погребальний дзвін , виражає смуток і скорботу за померлим. Він дзвониться, як вже зазначалося, у зворотному порядку до передзвону, тобто повільно вдаряють по одному разу у кожен дзвін, від найменшого до найбільшого , а відтак б'ють одночасно в усі дзвони . Цей жалібний дзвін обов'язково закінчується коротким тридзвоном , який виражає радісну християнську віру у воскресіння спочилого.

З огляду на те, що в деяких посібниках інколи даються вказівки не бити тридзвону при відспівуванні спочилих, що не відповідає церковній практиці, то з цього приводу дамо деякі пояснення.

Повільний перебір дзвонів, від найменшого до найбільшого, символізує собою плин життя людини на землі, від віку немовляти до зрілості і змужніння, а одночасний удар дзвонів означає припинення земного життя людською смертю, коли усе, надбане людиною для життя цього, залишається. Як це і виражено в піснях при відспівуванні: "Вся людська марнота не лишається після смерті; не лишається багатство, не йде разом слава, бо коли приходить смерть, усе це минається. Тому взиваймо до безсмертного Христа: представленого від нас упокой в оселі, де всі радісні".

Друга частина пісні прямо вказує на радість в майбутньому житті з Христом. Ось вона і виражається, на закінчення скорботного перебору, тридзвоном .

За християнським звичаєм чинити панахиди і відспівування слід у світлих облаченнях. Звичай робити це в чорних ризах прийшов до нас із Заходу і зовсім не властивий духу православ'я; але він широко розповсюдився у нас – настільки, що тепер нелегко його викорінити... Для істинного християнина смерть – це перехід до кращого життя: радість, а не скорбота, як чудово виражено це в найзворушливішій колінопреклонній молитві, яка читається на вечірні в день П'ятдесятниці: "Бо, Господи, немає рабам Твоїм смерті, яка походить від тіла; вони до Тебе, Бога нашого, приходять, преставляючись від печалей до солодкого (життя), на упокоєння і радість".

Тридзвін, нагадуючи про воскресіння, благодійно впливає на віруючу християнську душу, що журиться через розлуку з ближнім спочилим, і дає їй внутрішню втіху. Позбавляти християнина такої втіхи нема ніяких підстав, тим більше, що цей тридзвін міцно увійшов у побут православного народу і є вираженням його віри.

Таким чином, при несенні спочилого на відспівування у храм дзвониться скорботний перебір , а при внесенні його у храм – тридзвін . Після відспівування, при винесенні спочилого з храму, б'ють знову перебір , який закінчується тридзвоном .

При відспівуванні і похованні ієреїв, ієромонахів, архимандритів та архиєреїв дзвониться трохи інший перебір . Спочатку вдаряють у великий дзвін 12 разів, потім іде перебір , знову 12 разів у великий дзвін і знову перебір ... При внесенні тіла у храм дзвониться тридзвін також після читання розрішальної молитви – тридзвін . Під час винесення тіла з храму знову вказаний перебір , а після опускання тіла у могилу буває тридзвін . В деяких же місцях дзвонять звичайним похоронним перебором.

Існує ще так званий красний (особливо урочистий) дзвін у всі дзвони.

Красний дзвін буває при кафедральних соборах, монастирях, лаврах, тобто там, де є багато дзвонів, у т. ч. великих.

Красний дзвін дзвониться кількома дзвонарями.

Красний дзвін буває у великі свята, при врочистих і радісних подіях у Церкві, а також для віддання пошани єпархиальному архиєреєві.

Крім того, слід ще згадати про "суцільний" , чи "набатний" , дзвін, який має суспільно-побутове значення.

Суцільний дзвін – безперервні, часті удари у великий дзвін.

На сполох били під час тривоги, викликаної пожежею, повінню, бунтом, нашестям ворогів тощо.